Військовослужбовець у полоні або зник безвісти: які виплати має отримувати його сім’я

Військовослужбовець у полоні або зник безвісти: які виплати має отримувати його сім’я — це питання виникає одразу після офіційного повідомлення про втрату зв’язку із захисником. У цей момент родині важливо не чекати автоматичного перерахування коштів, а з’ясувати статус військовослужбовця, знайти військову частину, подати заяву та підтвердити право на виплату документами.

За військовослужбовцем, захопленим у полон або заручником, інтернованим у нейтральній державі чи зниклим безвісти, зберігається грошове забезпечення. Виняток становлять випадки, коли в установленому порядку підтверджено добровільну здачу в полон, самовільне залишення військової частини або дезертирство. У 2026 році порядок одержання коштів залежить насамперед від того, чи залишив військовий особисте розпорядження на випадок полону або зникнення безвісти.

Які виплати зберігаються за полоненим або зниклим безвісти військовослужбовцем

Сім’я може претендувати не на окрему «допомогу за зникнення», а на частину грошового забезпечення, яке продовжує нараховуватися військовослужбовцю. До нього можуть входити:

• посадовий оклад за останнім місцем служби;
• оклад за військовим званням;
• надбавка за вислугу років;
• щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру;
• інші належні виплати з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення;
• додаткова винагорода, передбачена на період дії воєнного стану.

Міністерство оборони у роз’ясненні від 20 березня 2026 року зазначає, що мінімальна сума грошового забезпечення військового, який перебуває в полоні або зник безвісти, становить від 120 000 грн на місяць з урахуванням щомісячної додаткової винагороди 100 000 грн. Однак фактичне нарахування залежить від посади, звання, вислуги, установлених надбавок, дати набуття статусу та відсутності законних підстав для припинення виплати.

Хто отримує кошти, якщо є особисте розпорядження

Військовослужбовець може завчасно скласти особисте розпорядження та визначити одну або кількох осіб, яким у разі полону або зникнення безвісти виплачуватиметься його грошове забезпечення. Це можуть бути не лише члени сім’ї. У документі зазначаються конкретні отримувачі та частка кожного у відсотках.

За наявності належно оформленого розпорядження виплата здійснюється вказаним особам у визначених частках. Загальна сума часток має становити 100%. Особисте розпорядження не є заповітом: воно регулює саме спеціальні військові виплати на час полону, заручництва, інтернування або зникнення безвісти, а не спадкування квартири, автомобіля чи іншого майна.

Як розподіляються виплати, якщо особистого розпорядження немає

Якщо військовослужбовець не залишив особистого розпорядження, застосовується черговість, установлена пунктом 6 статті 9 Закону України № 2011-XII.

Перша черга отримувачів

Не більше 50% нарахованого грошового забезпечення виплачується рівними частками:

• дружині або чоловіку;
• законним представникам малолітніх і неповнолітніх дітей;
• дітям з інвалідністю з дитинства незалежно від віку або їхнім законним представникам;
• батькам військовослужбовця, якщо до них не застосовуються передбачені законом обмеження.

Решта коштів депонується за військовослужбовцем, індексується та має бути виплачена йому після повернення.

Якщо отримувачів першої черги немає

За відсутності найближчих родичів 20% грошового забезпечення може виплачуватися рівними частками повнолітнім дітям, рідним братам і сестрам, законним представником яких є військовослужбовець. Решта 80% депонується для самого військового. Якщо немає ані особистого розпорядження, ані визначених законом осіб, уся сума зберігається за військовослужбовцем.

Куди звертатися сім’ї для отримання виплат

Грошове забезпечення не завжди починають перераховувати автоматично. Особа, яка має право на кошти, подає заяву на ім’я командира військової частини, де військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.

Якщо номер частини або актуальна адреса невідомі, доцільно письмово звернутися до ТЦК та СП, відповідного командування або органу, у якому військовий проходив службу. У зверненні потрібно просити повідомити, до якої частини подати документи та чи виданий наказ про встановлення статусу полоненого або зниклого безвісти.

Які документи потрібно додати до заяви

За офіційним роз’ясненням Міністерства оборони, до заяви додаються:

• копії сторінок паспорта повнолітнього заявника з персональними даними та відомостями про місце проживання;
• довідка або витяг про зареєстроване місце проживання, якщо цієї інформації немає в паспорті;
• копія свідоцтва про шлюб — для чоловіка або дружини;
• копії свідоцтв про народження дітей;
• копія документа про РНОКПП або сторінки паспорта з відміткою про відмову від номера з релігійних переконань;
• банківські реквізити рахунку заявника;
• за наявності — копії повідомлень, витягів та інших документів про полон або зникнення безвісти.

Доцільно подавати заяву через канцелярію під відмітку на власній копії або надсилати рекомендованим листом з описом вкладення. Це підтвердить дату звернення та перелік переданих документів.

Строк розгляду заяви військовою частиною

Командир військової частини повинен розглянути заяву не довше ніж протягом 15 діб і видати наказ про виплату або про відмову. Заявника мають невідкладно повідомити про рішення у письмовій формі. У разі відмови наказ повинен містити конкретні причини.

Якщо протягом 15 днів не з’ясовано обставин, які могли б свідчити про добровільну здачу в полон, самовільне залишення частини чи дезертирство, сама відсутність остаточних результатів перевірки не повинна використовуватися як підстава для відмови заявнику у виплаті.

З якого моменту та як довго виплачуються кошти

Підставою для нарахування і виплати є офіційно встановлений статус та наказ командира військової частини. Грошове забезпечення зберігається за час полону або зникнення безвісти до з’ясування обставин, звільнення військовослужбовця, припинення його розшуку або настання іншої юридично значущої події, передбаченої законом.

Після повернення військовослужбовця депонована частина виплачується йому з урахуванням індексації. Якщо особу згодом оголошено померлою, невиплачені суми розподіляються за спеціальними правилами, а за відсутності визначених отримувачів можуть увійти до складу спадщини.

Чому сім’ї можуть відмовити у виплаті

Законними підставами для відмови можуть бути:

• звернення особи, яка не зазначена в особистому розпорядженні та не входить до визначеного законом кола отримувачів;
• неповний пакет необхідних документів;
• пропуск спеціального строку звернення у випадках, прямо передбачених порядком;
• офіційне встановлення добровільної здачі військовослужбовця в полон;
• встановлення самовільного залишення військової частини, місця служби або дезертирства.

Припущення, усне повідомлення або відсутність інформації самі по собі не є достатньою підставою для позбавлення сім’ї виплат. Рішення має бути оформлене наказом, а обставини — встановлені у передбаченому законом порядку.

Що робити, якщо виплати не нараховують або виплачують не повністю

1. Отримайте письмову відповідь. Подайте запит до військової частини про статус заяви, склад нарахованого грошового забезпечення, частку заявника та реквізити наказу.
2. Перевірте документи. Уточніть, чи підтверджені шлюб, батьківство, представництво інтересів дитини та банківські реквізити.
3. З’ясуйте наявність особистого розпорядження. Його зміст розкривається після видання офіційного наказу про встановлення відповідного статусу.
4. Подайте скаргу командиру вищого рівня. Додайте заяву, докази її вручення та отримане рішення або підтвердження бездіяльності.
5. Зверніться до адміністративного суду. Оскаржити можна відмову, бездіяльність, неправильне визначення частки або неповне нарахування коштів.

У вимогах важливо відокремлювати встановлення факту полону чи зникнення, право конкретної особи на виплату та правильність розрахунку. Це різні питання, для кожного з яких потрібні окремі докази.

Поширені запитання

Чи отримує цивільна дружина виплати за зниклого безвісти військового?

Без зареєстрованого шлюбу цивільна дружина не належить до першої черги отримувачів лише на підставі спільного проживання. Вона може отримувати кошти, якщо військовослужбовець зазначив її в особистому розпорядженні, або за наявності іншої передбаченої законом підстави.

Чи виплачують сім’ї всі 100% грошового забезпечення?

За особистим розпорядженням 100% може бути розподілено між визначеними військовослужбовцем особами. Без розпорядження найближчим родичам виплачується не більше 50%, а решта депонується за військовим. За відсутності першої черги закон передбачає 20% для окремих осіб другої черги.

Чи потрібно рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою?

Для початку щомісячної виплати за встановленого статусу зниклого безвісти не потрібно чекати рішення суду про визнання безвісно відсутнім. Вирішальними є офіційні відомості та наказ, на підставі якого військова частина здійснює виплату.

Чи можна стягнути заборгованість за минулий період?

Так, якщо право на виплату існувало, але військова частина безпідставно не нарахувала або не перерахувала кошти. Період і суму потрібно підтверджувати наказами, розрахунковими документами та відомостями про статус військовослужбовця.

Висновок

Якщо військовослужбовець у полоні або зник безвісти, його грошове забезпечення зберігається, але склад отримувачів і розмір їхніх часток залежать від особистого розпорядження та сімейного статусу. Родині потрібно подати заяву саме до військової частини, додати документи про особу і родинні зв’язки та зафіксувати дату звернення. Відсутність відповіді понад 15 діб, необґрунтована відмова або неправильний розрахунок можуть бути оскаржені.

Офіційні джерела: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; постанова Кабінету Міністрів України № 884; постанова Кабінету Міністрів України № 449 від 15.04.2025; наказ Міністерства оборони України № 15 від 01.02.2026; відповіді Міністерства оборони на поширені питання; роз’яснення Міністерства оборони від 20.03.2026.

Матеріал має загальноінформаційний характер і не є індивідуальною правничою консультацією. Право на виплату та її розмір визначаються за документами конкретної справи і законодавством, чинним на дату нарахування.