Один з батьків не дає бачитися з дитиною: що робити

Один з батьків не дає бачитися з дитиною — це не лише болісний сімейний конфлікт, а й ситуація, у якій можуть порушуватися права дитини та того з батьків, хто проживає окремо. Розірвання шлюбу, окреме проживання чи напружені стосунки між дорослими не припиняють батьківських прав і обов’язків. Водночас право на спілкування не означає можливості діяти силою, забирати дитину без погодження або втягувати її у протистояння.

Найкраща стратегія — відокремити конфлікт між батьками від потреб дитини, зафіксувати реальні перешкоди та послідовно пройти шлях від письмової пропозиції до рішення органу опіки або суду. Нижче пояснюю, що робити, якщо інший з батьків скасовує зустрічі, не відповідає на повідомлення, блокує дзвінки чи дозволяє бачитися з дитиною лише на неприйнятних умовах.

Чи має окремо проживаючий батько або мати право бачитися з дитиною

Так. За статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі. Стаття 153 гарантує батькам і дитині право на безперешкодне спілкування, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Той із батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний брати участь у вихованні та має право на особисте спілкування з дитиною. Той, з ким дитина проживає, не може перешкоджати цьому, якщо спілкування не шкодить нормальному розвитку дитини. Отже, аргументи на кшталт «ми розлучилися», «дитина живе зі мною» або «я самостійно вирішую, коли дозволяти зустрічі» не створюють права повністю усунути другого з батьків.

Що вважається перешкодами у спілкуванні з дитиною

Перешкоди не завжди виглядають як пряма заборона. Про обмеження спілкування можуть свідчити систематичне скасування домовлених зустрічей без об’єктивної причини, приховування місця перебування дитини, блокування телефонних та відеодзвінків, відмова передавати дитину у визначений час, постійне висування нових умов або ігнорування рішення органу опіки чи суду.

Окремий пропуск зустрічі через хворобу дитини, небезпеку повітряної тривоги, зміну навчального розкладу або іншу підтверджену причину ще не обов’язково доводить цілеспрямоване перешкоджання. Суд оцінює не одне повідомлення, а всю поведінку сторін: чи пропонувалися альтернативні дати, чи підтримувався дистанційний контакт, чи справді батько або мати намагалися брати участь у житті дитини.

Покроковий алгоритм дій

1. Запропонуйте конкретний графік. Напишіть спокійне повідомлення з днями, годинами, місцем передачі дитини, можливістю відеозв’язку та порядком перенесення зустрічі. Конкретика значно сильніша за загальну вимогу «дай бачитися».
2. Зберігайте докази. Фіксуйте листування, відповіді або їх відсутність, пропущені дзвінки, погоджені й скасовані зустрічі, підтвердження приїзду у визначене місце. Не створюйте конфлікт штучно і не використовуйте дитину для збору доказів.
3. Спробуйте письмову домовленість. Батьки можуть укласти нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав тим із них, хто проживає окремо. У документі варто передбачити звичайні вихідні, канікули, свята, дистанційне спілкування, передачу інформації про здоров’я та навчання дитини.
4. Зверніться до органу опіки та піклування. За заявою матері або батька цей орган може визначити способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
5. Якщо перешкоди тривають — готуйте позов. До суду можна вимагати усунення перешкод і визначення зрозумілого, придатного до виконання графіка.
6. Домагайтеся виконання рішення. Рішення, яке залишилося лише на папері, не відновлює зв’язок із дитиною. За необхідності подається виконавчий документ і відкривається виконавче провадження.

Як звернутися до органу опіки та піклування

Стаття 158 Сімейного кодексу передбачає, що орган опіки та піклування за заявою одного з батьків визначає способи його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Перед прийняттям рішення вивчаються умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини та інші істотні обставини.

До заяви доцільно додати копію свідоцтва про народження дитини, документи про місце проживання, запропонований графік, докази спроб домовитися, відомості про умови для перебування дитини та інші матеріали, які підтверджують реальну готовність брати участь у вихованні. Просіть не абстрактно «дозволити спілкування», а визначити конкретні дні, години, місце зустрічей, телефонні або відеодзвінки, можливість спільного відпочинку.

Рішення органу опіки є обов’язковим до виконання. Однак звернення до нього не завжди є обов’язковою передумовою позову: за наявності фактичних перешкод стаття 159 СК України дозволяє звертатися до суду. Вибір послідовності залежить від обставин та необхідності швидкого захисту.

Коли потрібно звертатися до суду

Позов подається, коли добровільні домовленості не працюють, перешкоди є систематичними або рішення органу опіки не виконується. У справі бере участь орган опіки та піклування, який подає письмовий висновок. Водночас суд оцінює цей висновок разом з іншими доказами і не зобов’язаний механічно його повторювати.

Суд може встановити періодичні або систематичні побачення, визначити місце і час спілкування, дозволити перебування дитини за місцем проживання другого з батьків, спільний відпочинок та дистанційний контакт. В окремих випадках зустрічі можуть відбуватися у присутності іншої особи, якщо це справді необхідно для інтересів дитини.

У позовних вимогах важливо уникати нечітких формулювань. Графік має враховувати навчання, гуртки, стан здоров’я, відстань між домівками, безпекову ситуацію, свята й канікули. Чим точніше визначено порядок передачі дитини та спілкування, тим менше простору для нових конфліктів під час виконання.

Які докази мають значення

Самого твердження, що «мені не дають бачитися», може бути недостатньо. У постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23 Верховний Суд звернув увагу, що вимога про зобов’язання не перешкоджати потребує належних і допустимих доказів фактичних перешкод. Водночас за відсутності небезпеки для дитини та за наявності конфлікту між батьками побачення з окремо проживаючим батьком можуть відбуватися без присутності матері.

Корисними можуть бути:

• листування з конкретними пропозиціями щодо зустрічей та відповіді на них;
• підтвердження погодженого графіка і його систематичного зриву;
• рішення органу опіки та документи про його невиконання;
• характеристики, документи про житлові умови й участь у навчанні або лікуванні дитини;
• висновки психолога, якщо вони отримані коректно та стосуються потреб дитини;
• показання свідків, які безпосередньо спостерігали відповідні обставини.

Не варто писати образливі повідомлення, погрожувати, влаштовувати конфлікти біля школи чи помешкання, забирати дитину без погодження або тиснути на неї, змушуючи обирати між батьками. Така поведінка може зашкодити дитині й суттєво послабити позицію в органі опіки та суді.

Чи враховує суд думку дитини

Думка дитини має значення відповідно до її віку, зрілості та здатності усвідомлено висловлювати позицію. Проте фраза одного з батьків «дитина сама не хоче» не завершує спір автоматично. Суд повинен з’ясувати причини такої реакції, характер зв’язку з кожним із батьків і можливий вплив конфлікту дорослих.

Графік може бути поступовим, якщо контакт тривалий час був відсутній: спочатку короткі зустрічі або спілкування за участю психолога, потім довші побачення без сторонньої присутності. Мета такого підходу — не формально надати години, а безпечно відновити стосунки.

Як діяти, якщо дитина перебуває за кордоном

Фізична відстань не припиняє право на підтримання зв’язку. У постанові від 12 березня 2025 року у справі № 487/2960/23 Верховний Суд зазначив, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися для обмеження спілкування. З урахуванням воєнного стану виконання рішення щодо особистих зустрічей може бути відстрочене, але суд може встановити регулярне спілкування у режимі відеозв’язку.

У таких справах варто просити про реалістичний змішаний порядок: відеодзвінки у визначені дні, безперешкодне листування, особисті зустрічі під час приїздів та окремий порядок на період після повернення дитини в Україну.

Що відбувається, якщо рішення суду не виконується

Рішення про побачення з дитиною або усунення перешкод виконується державною виконавчою службою у порядку статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець перевіряє виконання у час і місці, визначених рішенням, а за невиконання без поважних причин може застосувати передбачені законом заходи.

Сімейний кодекс також передбачає серйозний наслідок: у разі ухилення від виконання рішення суду суд за заявою заінтересованої сторони може передати дитину для проживання тому з батьків, хто проживає окремо. Це не автоматична санкція за один пропуск зустрічі, але тривале свідоме невиконання не залишається юридично нейтральним.

Практичний висновок

Якщо один з батьків не дає бачитися з дитиною, дійте спокійно й послідовно: запропонуйте конкретний графік, фіксуйте перешкоди, не втягуючи дитину в конфлікт, зверніться до органу опіки або суду та сформулюйте вимоги так, щоб рішення можна було реально виконати. У кожній справі графік має бути індивідуальним, а доказова стратегія — відповідати фактичній поведінці батьків і потребам дитини.

Нормативна база та практика: Сімейний кодекс України, зокрема статті 19, 141, 153, 157–159; Закон України «Про охорону дитинства»; Закон України «Про виконавче провадження»; постанова КЦС ВС від 30.07.2025 у справі № 753/2281/23; постанова КЦС ВС від 12.03.2025 у справі № 487/2960/23.

Матеріал має загальний інформаційний характер. Спосіб захисту та зміст вимог залежать від конкретних обставин справи.